Ресоціалізація хворого – це тривалий і трудомісткий процес, що складається з різних відновлювальних заходів, спрямованих на максимально швидку та ефективну адаптацію людини, що пройшла курс лікування від наркоманії чи алкоголізму. Фактично ресоціалізацією називають період, коли хворий засвоює нові правила поведінки, принципи і цінності, що дозволяють уникнути згубної залежності, більше ніколи не повертати на цю небезпечну асоціальну стежку.

Цей період дуже важливий для завершення реабілітації, тут мають значення всі навколишні фактори, і особливо це стосується близьких людей, які повинні навчитися правильно спілкуватися з людиною, яка пройшла лікування від алкоголізму чи наркоманії. При правильному підході раніше залежний зможе влитися в сучасне суспільство, ставши повноцінною людиною, здатною професійно розвиватися, знаходити спільну мову з людьми і добиватися поваги в суспільстві.

Як повинні поводитися батьки в період ресоціалізації хворого

Одним із ключових факторів успішної ресоціалізації залежного є правильна поведінка його родичів. Варто розуміти, що вся сім’я, а особливо батьки, несуть більшу частину відповідальності за власну дитину – необхідно з усією серйозністю поставитися до питань її відновлення.

У процесі ресоціалізації хворого, батьки не повинні усуватись і пускати все на самоплив – ви повинні брати участь в індивідуальних та групових сімейних заняттях з професійним психологом. У процесі занять батьки, як і сам хворий, навчаються вибудовувати правильні комунікативні відносини всередині сім’ї, а також знаходити підхід один до одного в різних ситуаціях.

6 основних правил поведінки батьків при ресоціалізації

  1. Забезпечте в будинку психологічно сприятливу обстановку, постарайтеся уникнути криків і сварок навіть у тому випадку, якщо вони не стосуються вашої дитини. Якщо ви чимось незадоволені, спробуйте пояснити своє обурення спокійно, не підвищуючи голос. Також, попередньо обміркуйте, наскільки ваше обурення є обґрунтованим – зайві сімейні конфлікти в цей період вкрай небажані – це може суттєво знизити мотиваційний рівень та підвищити ймовірність зриву.;
  2. Намагайтеся забезпечити цікаве та комфортне дозвілля з колишнім залежним. Відмінним варіантом стануть: виїзди на природу, прогулянки вечірнім містом, спільні заняття спортом або походи в кіно. Головне, організувати дозвілля таким чином, щоб воно було приємним для всіх учасників;
  3. Не соромтеся доручати виконання посильної домашньої роботи. Колишня залежність не повинна стати відмовкою від таких справ як: виніс сміття, прибирання, прання та інші домашні турботи. Не варто знецінювати домашню працю, навіть якщо дитина відмовляється від її виконання. Навпаки, підійдіть до нього та попросіть допомоги у виконанні цієї роботи. Якщо близький виконав ваше прохання або самостійно взявся за домашні справи – обов’язково подякуйте – він повинен відчувати те, що робить користь для сім’ї;
  4. Дозвольте зрозуміти, що ви готові спілкуватися на будь-які теми, що його хвилюють. У розмовах не повинно бути якихось заборон – основним завданням цього спілкування мають стати не якісь поради чи ваша думка, а можливість висловитись близькій людині та отримати від неї підтримку;
  5. Не треба зайве шкодувати дитину, роблячи з неї мученика, якому довелося пройти через дуже складні життєві ситуації. Не варто ставитися до нього із захопленням, як до «зірки, яка вчинила диво». Забезпечте рівноправні відносини, які враховують і ваші інтереси також;
  6. Не приносьте в будинок алкоголь, відмовтеся від його прийому в присутності дитини навіть за наявності об’єктивного приводу – розпивання може стати психологічним фактором до зриву.

Якщо ви навчитеся дивитися на залежного новими очима, як на повноцінну людину, яка не має проблем, але з урахуванням рекомендацій нарколога – ви зможете швидко пройти процес ресоціалізації, повернувши рідного до нормального життя!